Досвiд i мотивацiя

Сучасні виклики для України

Український енергетичний сектор є важливим для економіки країни, оскільки він відповідає приблизно 13% ВВП (Антоненко та інші, 2018). Все ж, Україна є однією з найменш енергоефективних країн в Європі, що тягне за собою зниження темпів економічного зростання та залишає країну вразливою до політичного тиску від постачальників енергоносіїв. Крім того, український енергосектор зіткнувся з іншими, часто взаємопов’язаними викликами, такими як довготривала нестача інвестицій, збитковість державних компаній і зростання цін на енергоносії для домогосподарств.

Скорочення субсидій: субсидіювання ціни на природний газ у 2013-2017 рр., % ВВП

graph1-400x337_uk

Постачання і транзит природного газу знаходиться в центрі дискусій протягом останніх десятиліть в українському енергосекторі, як на національній, так і на міжнародній арені. Природний газ складав близько 30% всього енергоспоживання країни у 2016 році і залишається особливо важливим для теплогенерації (BP 2018).

Крім того, постійні конфлікти з Росією (що історично є головним постачальником) щодо умов постачання і транзиту газу, висвітлили ризики, що виникають при імпортній залежності з РФ.

Конфлікт на сході Україні суттєво вплинув на електроенергетичний сектор, оскільки окупація вугільних шахт цього регіону обмежила постачання високоякісного вугілля, таким чином змушуючи ТЕС покладатися на імпорт. Імпортна залежність, головним чином від Росії, розглядається як загроза для національної енергетичної безпеки. Атомна енергетика України також сильно залежить від російського імпорту, оскільки велика частка ядерного палива імпортується з Росії і використовується в усіх 15 реакторах країни. Оскільки українські АЕС виробляють більше половини електроенергії країни, вони є стратегічно важливими для національної енергетичної безпеки (Міністерство енергетики та вугільної промисловості України 2018).

Крім того, знос генеруючих потужностей та ліній електропередач підкреслює необхідність залучення інвестицій для забезпечення надійності поставок.

Зростання цін на електроенергію: середні тарифи на електроенергію і централізоване опалення

graph2_uk

Міжнародні зобов’язання України

Україна взяла на себе численні зобов’язання, щоб досягти своєї довгострокової цілі – стати рівноправним учасником енергоринку ЄС. В 2011 році, Україна приєдналася до Енергетичного Співтовариства – групи країн Південно-Східної та Східної Європи, що погодились прийняти законодавство внутрішнього енергоринку ЄС. Таким чином, Україна зобов’язалася створити вільні ринки електроенергії і газу, та інтегрувати їх з ринками ЄС. Україна також погодилася відокремити транспортування електроенергії і природного газу від функцій їх виробництва та розподілу, щоб відкрити доступ до енергомереж та трубопроводів для третіх сторін.

Завдяки підписанню Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом в 2014 році, Україна зобов’язалась узгодити свою енергетичну і кліматичну політику з політикою ЄС. Зобов’язання, що перераховані в Угоді про асоціацію, включають: розвиток недискримінаційного й конкурентного енергоринку, підтримку відновлюваної енергетики, політики енергоефективності та енергетичної безпеки. В червні 2017 року, державний оператор української енергомережі, ДП «НЕК «Укренерго», підписав угоду про інтеграцію ОЕС України до Європейської мережі системних операторів з передачі електроенергії (ENTSO-E), що вже було зобов’язанням України в рамках Угоди про асоціацію.

Зростання імпортозалежності: Експорт vs. імпорт вугілля, тис. т н.е.

graph3-400x332_uk

Ратифікувавши Паризьку угоду в 2016 році, Україна показала політичну волю зробити свій внесок у глобальні зусилля боротьби зі змінами клімату та задля зменшення частки газу, вугілля та нафти в енергетичному балансі України. Кількість викидів, що буде продукувати Україна, залежатиме від обраної моделі розвитку енергетичної системи та від інвестицій, що надійдуть в найближчі роки. Однак, сучасний дискурс в Україні обумовлений інтересом до збереження сценарію з високим рівнем споживання енергії та зі значною часткою викопних палив в енергобалансі. Даний сценарій суперечить цілям енергетичної політики України. Таким чином, проект LCU має за ціль допомогти уряду України розвивати секторні стратегії й проводити такі заходи, що відповідають міжнародним зобов’язанням країни і довгостроковим цілям її енергетичної політики.

Енергостратегія України: вікно можливостей

У вересні 2017 року Кабінетом Міністрів України була затверджена Енергетична стратегія України. Головними цілями Енергетичної стратегії є лібералізація енергетичних ринків та їх ефективне регулювання, що має сприяти підвищенню інвестиційної привабливості України. Дана стратегія охоплює весь спектр енергетичних цілей країни до 2035 року і визначає необхідні кроки для їх досягнення.

Віце-прем'єр-міністр Володимир Кістіон координує заходи Кабінету Міністрів щодо енергетичної політики і несе відповідальність за їхнє втілення. Успішне виконання Енергетичної стратегії України забезпечить необхідну координацію між різними міністерствами і державними агенціями щодо стратегічних енергетичних та кліматичних рішень. Прийняття Енергетичної стратегії України надає вікно можливостей Віце-прем'єр-міністру для покращення координації енергетичної і кліматичної політики України.